Сертифікація ISCC для зернотрейдингу: що це, навіщо потрібна і як пройти аудит

ISCC (International Sustainability and Carbon Certification) — це міжнародна система сертифікації сталості та карбонового сліду в ланцюгах постачання біомаси, біопалива та пов’язаних продуктів. Для зернового ринку це означає дуже практичну річ: не просто «яке зерно продаємо», а «як воно вирощене, зібране, збережене, перевезене і документально підтверджене за вимогами сталості».

У матеріалах українського ринку за 2023 рік чітко видно, як ISCC стала щоденною умовою торгівлі з переробниками в ЄС. Причина проста: європейські ланцюги постачання для біопалива працюють із вимогами RED, і без підтвердження сталості трейдер або фермер втрачає частину покупців. Саме тому в закупівельних умовах дедалі частіше з’являється уточнення про наявність ISCC-документів.

Для бізнесу тут важливо не плутати сертифікацію компанії з «сертифікацією партії зерна». У системі ISCC аудитують процеси, контроль і простежуваність ланцюга, а не тільки фінальний товар. Якщо процес не керований, просто наявність відвантаження не створює довіри для європейського покупця.

На практиці сертифікація ISCC дає дві ключові комерційні переваги: доступ до ширшого кола покупців і кращу ціну в сегментах, де сталий ланцюг є обов’язковою умовою контракту. Для зернотрейдингу це особливо відчутно в роботі з ріпаком і кукурудзою для біопаливного напрямку.

Покупець у ЄС платить не «за папірець», а за керовану доказовість: він отримує підтвердження, що ланцюг постачання відповідає вимогам сталості, а карбонові параметри розраховані за прийнятими підходами. Без цього постачальник може формально мати товар, але не мати допуску до конкретного каналу збуту.

У проєктах Ekontrol ми бачимо одну закономірність: чим стабільніше компанія веде документообіг і простежуваність, тим менше дисконтів у перемовинах та тим простіше проходять перевірки контрагентів. Тобто ISCC працює не тільки як «двері у ринок», а й як інструмент утримання маржинальності.

Система ISCC побудована як ланцюг, тому сертифікація стосується не одного учасника, а всієї послідовності: фермери, точки первинного збору, елеватори, трейдери, склади, експортери, переробники. Якщо випадає одна ланка, виникає ризик розриву простежуваності, а це одразу впливає на можливість продажу як сталої продукції.

Для українського ринку це означає, що трейдеру недостатньо «мати свій сертифікат». Потрібно мати постачальників, які можуть підтвердити відповідність вимогам через належні документи та декларації. Саме тут часто виникають найбільші труднощі: сировина є, але ланцюг документально не зшитий.

Тому підготовка до ISCC — це завжди командна робота з партнерами. Чим раніше компанія вибудовує правила взаємодії з фермерами та елеваторами, тим менше ризику зірвати відвантаження у пік сезону.

Один із найпрактичніших виборів на старті — визначити, у якому статусі компанія входить у систему ISCC. Найпоширеніші варіанти для зернотрейдингу: FGP (First Gathering Point), Trader і Trader with storage.

FGP — це перша точка збирання сталої біомаси, де компанія працює ближче до фермерської бази і бере на себе більшу відповідальність за первинну інтеграцію даних у ланцюг. Trader — модель торгівлі, де критичним є контроль документів і закупівлі від сертифікованих контрагентів. Trader with storage додає до цього вимоги до процесів зберігання, розділення і простежуваності мас на складі чи елеваторі.

На практиці неправильний вибір статусу коштує дорого: компанія або перевантажує себе зайвими вимогами, або навпаки не покриває потрібну операційну модель. Тому перед стартом сертифікації ми в Ekontrol рекомендуємо короткий процесний аудит із моделюванням реального маршруту зерна.

Щоб не помилитися на старті, корисно звірити статус із фактичною моделлю закупівель і логістики.

Сертифікаційна перевірка ISCC зазвичай включає аналіз документів, візит на майданчик і вибіркову перевірку ланцюга постачання. Аудитори дивляться, чи є підтверджена відповідність вимогам сталості, чи правильно ведеться облік, чи можна відстежити походження і рух маси в межах заявленої моделі.

У публічних кейсах українських компаній процедура займала близько двох тижнів від активної фази підготовки до перевірки. Але термін сильно залежить від готовності внутрішніх процесів. Якщо документи та навчання персоналу не зібрані заздалегідь, етап може затягнутися і вплинути на комерційний графік.

Важливий нюанс: сертифікат потребує щорічного підтвердження аудитом. Тому ISCC — це не одноразовий проєкт, а постійна система. Компанія, яка сприймає сертифікацію як «разовий дедлайн», майже завжди стикається з проблемами на наступному циклі перевірки.

Перед аудитом ISCC доцільно пройти короткий внутрішній чек:

• чи повний пакет документів на вибіркові партії;
• чи сходиться mass balance за контрольний період;
• чи команда може пояснити свої дії в точках ризику.

Для фермерського сегмента найскладнішим блоком часто стає самодекларація і підтвердна документація до технічної карти. На практиці потрібно не просто заповнити анкету, а підкріпити дані накладними, журналами, відомостями по ресурсах, інформацією про використання ЗЗР, палива і технологічні операції.

Проблема в тому, що облік у багатьох господарствах ведеться фрагментарно: частина даних є, але вони не зведені в єдину систему. Через це трейдер отримує ризик невідповідності вже на етапі закупівлі. У результаті партія може «зависнути» з точки зору документальної чистоти, навіть якщо товар фізично готовий до відвантаження.

Щоб цього уникнути, потрібен простий стандарт підготовки фермера: перелік обов’язкових документів, шаблон перевірки перед подачею, відповідальна особа за комунікацію з трейдером, і календар оновлення даних. У наших проєктах Ekontrol саме цей блок часто дає найбільший ефект у швидкості підготовки до сезону.

Після видачі сертифіката починається найважливіша частина — стабільне виконання вимог у щоденній роботі. Компанія має підтримувати мас-баланс, розділення сертифікованих і несертифікованих потоків, контроль документів по кожній операції і коректне оформлення sustainability declaration.

Окрему увагу треба приділити простежуваності між підрозділами: закупівля, склад, логістика, продаж, фінансовий облік. Якщо дані між функціями не синхронізовані, ризик помилки зростає навіть при добрій роботі кожної команди окремо.

Найкраща практика — короткі регулярні внутрішні перевірки протягом року, а не одна «генеральна репетиція» перед аудитом. Такий підхід дозволяє виявляти відхилення рано і не накопичувати критичні проблеми.

Найчастіше компанії помиляються у трьох точках. Перша — недооцінка підготовки фермерських документів і самодекларацій. Друга — слабка зв’язка між операційним обліком і сертифікаційними документами. Третя — відсутність постійного контролю після отримання сертифіката.

Ще одна типова помилка — старт сертифікації занадто пізно, коли контракт уже «горить». У такому режимі команда починає латати розриви замість системної підготовки, що збільшує витрати та навантаження на людей.

Уникнути цього допомагає проста модель: ранній gap-аналіз, чіткий розподіл ролей, календар підготовки постачальників, внутрішній аудит до зовнішньої перевірки і короткий щомісячний контроль ключових показників.

Щоб оцінити ефективність ISCC, варто дивитися не тільки на витрати на аудит і супровід, а на повну економіку ланцюга. Базові KPI для керівництва: частка угод, де ISCC є умовою доступу; середня маржа по сертифікованих поставках; кількість відмов через документальні розриви; швидкість підготовки контрактного пакета; динаміка зауважень на внутрішніх і зовнішніх перевірках.

Коли ці показники ведуться регулярно, компанія бачить реальну картину: де сертифікація приносить дохід, а де процеси «з’їдають» потенційний ефект. Наприклад, премія в ціні може бути нівельована затримками через слабкий документообіг. Або навпаки — сильна дисципліна даних дає змогу швидше заходити в угоди і збільшувати оборот.

У підсумку ISCC потрібно управляти як бізнес-процесом, а не як compliance-задачею. Саме тоді сертифікат починає працювати як актив: відкриває ринки, підвищує довіру і підтримує стабільну маржу в конкурентному середовищі.

У практичній роботі з ISCC найбільше проблем виникає не на етапі першого аудиту, а в сезонних піках закупівель та відвантажень. Саме тоді система перевіряється на міцність: чи витримує документообіг реальну швидкість операцій, чи не губляться зв’язки між партіями, чи правильно формується мас-баланс, і чи не виникає розривів у Sustainability Declaration.

Mass balance у контексті ISCC — це не просто бухгалтерська таблиця. Це механізм доказу, що обсяг «сталої» продукції, проданої як сертифікована, відповідає підтвердженому обсягу «сталої» закупівлі в межах визначеного періоду та правил системи. Для трейдера це критично, бо помилка в балансі може поставити під ризик одразу кілька контрактів.

Найпоширеніший ризик — затримка або неповнота первинних даних від постачальників у пік сезону. Коли команда поспіхом закриває логістику, документи часто «доносять потім». У підсумку операція вже відбулася, а доказова база не повна. Саме в цей момент формується майбутнє зауваження на аудиті. Щоб цього не сталося, компанії потрібне правило: жоден рух ISCC-партії без мінімального пакета підтверджень.

Другий ризик — неузгодженість між функціями. Закупівля може бачити одну номенклатуру, склад — іншу, логістика — третю, а продаж узагалі працює з назвою в контракті. Якщо довідники, коди і статуси не синхронізовані, простежуваність стає крихкою. На папері дані є, але зв’язати їх у цілісний ланцюг складно. Внутрішній аудит у таких випадках часто показує, що помилка лежить не в людях, а в архітектурі обліку.

Третій ризик — неправильна робота з Sustainability Declaration (SD). Цей документ для контрагента є носієм критичної інформації про сталий статус поставки. Якщо SD оформлено неповно, з помилками або з невідповідними посиланнями на первинні дані, покупець може відхилити партію як ISCC-поставку. Комерційно це означає або дисконт, або перенаправлення товару в менш маржинальний канал.

У проєктах Ekontrol ми рекомендуємо для сезонів використовувати трирівневу модель контролю SD. Перший рівень — автоматичні валідації в обліковій системі: обов’язкові поля, формат, зв’язок із партією і постачальником. Другий рівень — операційний контроль менеджером зміни або відповідальним за документи. Третій рівень — вибіркова щоденна перевірка від функції якості або compliance. Така модель не перевантажує команду, але сильно знижує ризик критичних помилок.

Окремий блок — управління часовими лагами. У зернотрейдингу часто є розрив між фізичним переміщенням, фінансовим закриттям і сертифікаційним документом. Якщо ці події не мають чітких SLA у внутрішньому регламенті, з’являється «сіра зона», де статус партії стає неоднозначним. Добра практика — встановити внутрішні дедлайни: коли має бути створено запис у системі, коли перевірено мас-баланс, коли сформовано SD, хто затверджує фінальну версію.

Ще один критичний елемент — інвентаризація в контурі ISCC. У сезоні компанії рідко мають час на глибокі звірки, але саме короткі регулярні звірки рятують від накопичення помилок. Коли баланс перевіряється раз на місяць або квартал, розрив уже важко відновити. Коли звірка коротка і часта, відхилення ловляться відразу і виправляються з мінімальними втратами.

Для керівництва корисно мати окрему «панель сезонного ризику» з 4-5 індикаторами: відсоток партій із повним документальним пакетом, час від операції до формування SD, кількість відхилень у мас-балансі, число виправлень після внутрішньої перевірки, частка операцій з простроченням внутрішнього SLA. Це прості метрики, але вони дають реальну картину стабільності системи у період максимального навантаження.

У довгостроковій перспективі саме цей блок — mass balance плюс SD-дисципліна — визначає, чи зможе компанія масштабувати ISCC-напрям без втрати якості. Якщо база побудована правильно, зростання обсягів не руйнує систему. Якщо база слабка, кожне зростання обороту пропорційно збільшує ризики і витрати на виправлення.

Тому підхід до ISCC у зернотрейдингу має бути процесним. Не «закрити аудит», а налаштувати механіку, яка працює у високий сезон так само стабільно, як і в низький. Саме тоді сертифікація стає керованим активом, а не джерелом постійної операційної напруги.

Для зернотрейдингу в напрямку ЄС сертифікація ISCC уже давно не є «додатковою опцією». У багатьох каналах це базова умова доступу до покупця. Але головна цінність системи — не тільки у формальному допуску, а в тому, що вона дисциплінує весь ланцюг: від фермера і елеватора до контракту та відвантаження.

Компанії, які впроваджують ISCC системно, отримують більше, ніж сертифікат: швидший рух угод, менше документальних ризиків, кращу переговорну позицію і стабільнішу маржинальність. Саме тому вкладення у правильну підготовку окупається не одним контрактом, а довгостроковою конкурентною перевагою.

Команда Ekontrol супроводжує бізнес на всіх етапах: вибір статусу, підготовка документів, аудитна готовність, налаштування внутрішнього контролю та щорічне підтвердження системи. У результаті ви отримуєте не просто «сертифікат на рік», а керовану модель роботи з ринком ЄС.